DOI: 10.32702/2306-6806.2019.2.10
УДК: 330.342.005.44
В. А. Голян, Т. Ф. Сундук, Л. М. Поліщук
ПУБЛІЧНІ ПРИРОДООХОРОННІ ВИДАТКИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: СТРАТЕГІЯ НАРОЩЕННЯ
Анотація
На основі аналізу динаміки видатків Зведеного бюджету України на охорону навколишнього природного середовища встановлено, що природоохоронні публічні видатки (кошти державного та місцевих бюджетів) залишаються вагомою складовою капітальних та поточних видатків екологічного спрямування в цілому. Встановлено, що у структурі публічних природоохоронних видатків найбільшу питому вагу займають кошти державного бюджету. Дослідження показали, що у період 2011—2017 років частка капітальних видатків у загальних природоохоронних видатках Зведеного бюджету України за винятком окремих років займає менше половини, що свідчить про поточну, а не стратегічну направленість витрат на охорону довкілля. Встановлено, що в останні роки фінансування публічних природоохоронних видатків ускладнилося через те, що екологічний податок за забруднення навколишнього природного середовища перестав на деякий час надходити до спеціальних фондів (фондів охорони навколишнього середовища), а розчинявся у загальних фондах відповідних бюджетів, що знизило результативність фінансування природоохоронних проектів, особливо на регіональному та місцевому рівнях. Виявлено, що рентна плата за спеціальне використання природних ресурсів, за винятком частини водно-ресурсної ренти, яка віднедавна почала надходити до Фонду розвитку водного господарства, надходить до загального фонду державного та місцевих бюджетів і не має прив'язки до фінансування проектів відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу. Обгрунтовано, що нарощення публічних природоохоронних видатків напряму залежить від розширення реальної бази стягнення рентної плати за спеціальне використання природних ресурсів та екологічного податку за забруднення навколишнього природного середовища з їх подальшою концентрацією у спеціальних фондах (фондах відтворення природно-ресурсного потенціалу та охорони довкілля), що посилить адресну спрямованість природно-ресурсних та екологічних платежів. Доведено, що поглиблення процесів децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування вимагає перенесення центру тяжіння у фінансуванні публічних природоохоронних видатків на рівень територіальних громад, що поступово усуватиме розпорошеність публічних видатків між бюджетами різного рівня. Встановлено, що підвищення дієвості фінансування публічних природоохоронних видатків залежить від збільшення кількості екологічних проектів, які реалізуються на основі угод публічно-приватного партнерства, які забезпечать залучення поряд з бюджетними коштами приватних інвестицій у природоохоронну сферу.
Ключові слова: природоохоронні видатки; місцеві бюджети; спеціальні фонди; територіальна громада; екологічний податок; інвестиції.
Література
1. Дзядикевич Ю.В., Буряк М.В., Розум Р.І., Любезна І.В., Дуда Б.П. Деякі аспекти комплексного природокористування. Innovative solutions in modern science. — 2017. — № 2 (11). — С. 1—16.
2. Костюк У.З. Фінансування природоохоронної діяльності в Україні: сучасний стан та шляхи покращення. Інноваційна економіка. — 2015. — № 1. — С. 181—186.
3. Нічітайлова М.С. Аналіз формування природоохоронних фондів та удосконалення управління їх використанням. Економічні інновації. — 2015. — № 60. Книга ІІ. — С. 48—58.
4. Новицька О.В. Альтернативні джерела фінансування державних цільових екологічних програм в Україні. Ефективна економіка. — 2015. — № 11. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4541
5. Новицька О.В. Особливості фінансування природоохоронної діяльності. Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України. — 2017. — № 1. — С. 195—211.
V. Golyan, T. Sunduk, L. Polishchuk
PUBLIC ENVIRONMENTAL EXPENDITURES IN THE CONTEXT OF DECENTRALIZATION: STRATEGY FOR INCREASING
Summary
Basing on the analysis of the dynamics of Consolidated budget expenditures of Ukraine on the protection of the environment it is determined that the environmental public spending (state budget and local budgets) remain a significant component of capital and current expenditures in the environmental field in general. It is established that in the structure of public environmental expenditures the largest share is occupied by the state budget. Studies have shown that in the period 2011—2017 the share of capital expenditures in the total environmental expenditures of the Consolidated budget of Ukraine, except for some years, takes less than half, which indicates the current, rather than the strategic direction of the costs of environmental protection. It is established that in recent years the financing of public environmental expenditures has become more complicated due to the fact that the environmental tax for environmental pollution has ceased to be received for some time by special funds (environmental protection funds), and was dissolved in the general funds of the respective budgets, which reduced the effectiveness of financing environmental projects, especially at the regional and local levels. It is revealed that the rent for special use of natural resources, except for the part of water resource rent, which has recently started to come to the Fund for the development of water management, comes to the general Fund of the state and local budgets and is not tied to the financing of projects of reproduction and protection of natural resource potential. It is proved that the increase in public environmental spending depends on the expansion of the real base of charging rent for special use of natural resources and environmental tax for environmental pollution with their subsequent concentration in special funds (funds for the reproduction of natural resource potential and environmental protection), which will strengthen the targeted focus of natural resource and environmental payments. It is proved that the deepening of the decentralization of power and the reform of local self-government requires the transfer of the centre of gravity in the financing of public environmental expenditures to the level of territorial communities, which will gradually eliminate the fragmentation of public spending between budgets of different levels. It is established that increasing the efficiency of financing public environmental expenditures depends on increasing the number of environmental projects that are implemented based on public and private partnership agreements, which will attract along with the budget, private investment in the environmental sphere.
Keywords: environmental expenditures; local budgets; special funds; territorial community; environmental tax; investments.
References
1. Dzyadikevich, Yu.V. Buriak, М.V. Rozum, R.І. Lyubezna, І.V. and Duda, B.P. (2017), "Some aspects of integrated environmental management. Innovative solutions in modern science", vol. 2(11), pp. 1—16.
2. Kostyuk, U.Z. (2015), "Financing of environmental activities in Ukraine: current state and ways of improvement", Innovatsiyna ekonomika, vol 1, pp. 181—186.
3. Nichitaylova, М.S. (2015), "Analysis of the formation of environmental funds and improvement of management of their use", Ekonomichni innovatsiyi, vol. 60, no. ІІ, pp. 48—58.
4. Novyts'ka, О.V. (2015), "Alternative sources of financing of the state target ecological programs in Ukraine", Efektyvna ekonomika, vol. 11. Access mode: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4541 (Accessed 20 Jan 2019).
5. Novyts'ka, О.V. (2017), "Features of financing of environmental activities", Zbirnyk naukovych prats' Universytetu derzhavnoyi fiskalnoyi sluzhby Ukrainy, vol. 1, pp. 195—211.
№ 2 2019, стор. 10 - 16
Дата публікації: 2019-02-28
Кількість переглядів: 1367
