EnglishНа русском

Назад

М. Й. Малік, О. М. Могильний

РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ "НЕЗАЛЕЖНА ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ"
(АВТОР — П. І. ГАЙДУЦЬКИЙ)

Анотація

Сучасникам не просто цілісно осягнути й об’єктивно оцінити процеси і явища в економічній сфері держави пострадянського періоду в усій їх складності й суперечливості. Оскільки кожен учасник доленосних подій спеціалізується на чомусь конкретному, сумлінно працюючи в тій чи іншій галузі національного господарства, на різних щаблях державного управління, політики чи науки. До того ж тектонічні соціально-економічні зрушення, початок яким було покладено на зламі тисячоліть, можна побачити на відстані десятків років.
Рецензоване науково-публіцистичне видання вирізняється системним мисленням, умінням виділити стрижневу ідею дослідження, передбаченням різнобічних наслідків державної регуляторної політики в період трансформацій суспільно-політичного ладу. І це не дивно, адже автор – відомий вчений-економіст, доктор економічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України Павло Іванович Гайдуцький в період активних ринкових реформ працював головою Держкомзему, Міністром сільського господарства і продовольства, радником Президента України і Прем’єр-міністра України, а з 2009 р. – директором Інституту стратегічних оцінок. Як справжньому вченому, йому притаманні широка ерудиція, об’єктивність мислення, масштабне усвідомлення необхідності ринкових перетворень,
уміння бачити перші паростки нового й перспективного, навіть всупереч пануючим скептичним настроям в суспільстві та серед колег у науковому середовищі.
Книга містить передмову, присвячену Л.Д. Кучмі як Президентові України, державотворцеві і реформаторові, п’ять розділів і післямову. Усі розділи ніби пронизані основною ідеєю прогресивного поступу економіки України від періоду, коли вона була в складі єдиного радянського народногосподарського комплексу до
утвердження дійсно самостійної розвиненої держави з європейським майбутнім. Дається аргументована відповідь на питання: чому не виправдались сподівання на «українське чудо» в розумінні досягнення сучасного рівня і якості життя громадян, швидкого позбавлення держави від виконання не властивих їй функцій у принципово нових перехідних умовах та чому не вдалось повною мірою скористатися досвідом розвинених економік.
Перший розділ «Залежна економіка незалежної країни» присвячений висвітленню питань залежності та чому трансформаційна економічна система за самим визначенням не може бути незалежною від стану внутрішніх макроекономічних параметрів. Адже до
успадкованих проблем одержавленої централізовано планової економіки з найбільшою гостротою додалися проблеми залежності від архаїчної структури виробництва, техніко-технологічного відставання у сфері енергетики, металургії, машинобудування, агропромислового виробництва. Особливо далися взнаки недосконалість бюджетно-податкової, грошово-кредитної, інвестиційної та зовнішньоекономічної політик. Деструктивність державного регулювання у промисловості, на думку автора, пов’язана з тим, що кожен новий уряд відкидав недавно напрацьовані програми і вносив свої, «…зовсім сирі, зроблені нашвидкуруч, замішані на амбіціях і популізмі» (с. 101). Цей приклад з упевненістю можна поширити майже на всі сектори і галузі національної економіки і на всі уряди періоду незалежної держави.
Другий розділ «Економічні реформи і незалежність» висвітлює тернистий шлях, який пройшла Україна здійснюючи адміністративну, регуляторну, податкову, земельну, інноваційну та інші базові реформи за період 1995–2004 рр. На підтвердження позитивних зрушень наводяться такі дані: якщо до 2005 р. економіка України була переважно державною, то в 2004 р. частка приватного сектору становила 70 % (с. 190). Про «зигзаги» найбільш затребуваної адміністративної реформи свідчить загострення суспільно-політичної ситуації, марнування часу і ресурсів, а головне – «довіри людей до влади» (с. 202). Наводяться приклади успішних секторальних і структурних реформ, здійснених у державах ЦСЄ, що входять до складу Євросоюзу, та держав – членів СНД.
Соціальним питанням і захищеності людей відведено третій розділ «Соціальні реформи і добробут». Він найбільш дражливий, оскільки всі визнають, що реформи у цій сфері «заговорено», що вони зачіпають життєво важливі інтереси усіх громадян держави. Для переконливості цієї тези у книзі наводяться такі дані: нині налічується майже 140 категорій пільговиків, з яких лише 45 мають право на певні преференції за соціальною ознакою, а 57 – за професійною; підраховано, що для всіх виплат необхідно 3–4 річних бюджети країни. При цьому держава підтримує лише половину населення, яка живе за межею бідності, а близько 17 млрд грн. отримують люди, що не належать до категорії малозабезпечених (с. 330). Тобто політика соціального захисту населення не повною мірою виконує свої першочергові функції стосовно дотримання фундаментального принципу справедливості через перерозподіл новоствореного продукту, зменшення розшарування населення за доходами і майном, дотримання соціальних стандартів і соціальних гарантій. Саме усвідомлена громадянами несправедливість постійно підживлює «майданні настрої» у суспільстві, призводить до соціальних революцій та руху за федералізм у депресивних регіонах.
Важливе місце відведено четвертому розділу «Євразійські виклики для економіки України», в якому проведено їх аналіз. На всебічних статистичних даних щодо зовнішньоекономічних відносин переконливо доведено, що в українсько-російських економічних відносинах всупереч об’єктивним і суб’єктивним чинникам і здоровому глузду «…все сильніше проявляються не інтеграційні, а дезінтеграційні чинники» (с. 366). У межах цього розділу на переконливій аналітико-статистичній базі розкрита «примарна» привабливість східного сусіда для України, інтеграційні проблеми у форматі митного союзу, деструктивність та заполітизованість євразійської економічної інтеграції.
Логічним продовженням попереднього розділу став аналіз питань, пов’язаних із інтеграцією України до структур Євросоюзу в рамках політичної угоди про асоціацію під назвою «Євроінтеграційні проблеми еконо-міки України». Цікаво, що автор не прикрашає наявного стану в самому континентальному об’єднанні, особливо щодо конфлікту інтересів країн-засновників та його новачків – країн ЦСЄ, між багатою Північчю і бідним Півднем, між донорами і реципієнтами спільного бюджету, між євроскептиками і єврооптимістами та ризиків цього вектора розвитку для економіки України. І все ж таки на основі всебічного порівняльного аналізу євразійського та європейського напрямів розвитку автор, на нашу думку, дійшов принципового висновку, що європейські «…цивілізаційні цінності для України мають набагато вищий пріоритет над економічними, ніж в
євразійському» (с. 484). Звідси витікає ще одна не менш принципова авторська позиція, що Євросоюз маємо сприймати не як «касу взаємодопомоги», а як «…школу ефективної економіки, великого інноваційного потенціалу, високих технологій і соціальних стандартів та розвинутої демократії» (с. 507).
Оригінальним завершенням видання є післямова «Україна в багатополярному світі», де крім протиріч процесів глобалізації та інтеграції, антиглобалізму та дезінтеграції, аналізуються доленосні питання вибору України між Сходом і Заходом та його різнопланових наслідків.
Оскільки рецензоване видання за змістом і формою подання матеріалу є науково-публіцистичним, то окремі його положення запрошують до дискусії, викликають неоднозначну реакцію на занадто однозначні оцінки й висновки. Зокрема, щодо філософського питання про домінування політики над економікою, чи навпаки – економіки над політикою. Зрозуміло, що тут конкуренція не бажана, оскільки призводить до перекосів та розбалансованості процесу суспільного відтворення. Краще, коли вони доповнюють одна одну через виважену економічну політику, теоретичною основою якої має бути сучасна політична економія (с. 105–106). На нашу думку, наведено не досить переконливі аргументи, що аграрний сектор не може бути локомотивом національної економіки. Більш того, стверджується, що надання державою пріоритетності в розвитку сільського господарства є недалекоглядним (с. 258). Простежується деяка заполітизованість оцінок економічних і соціальних реформ та динаміки макроекономічних показників країни після 2004 року.
Загалом же рецензована праця є новаторським, панорамним і комплексним дослідженням процесу реформування економіки та соціальної сфери за важливий період державотворення, боротьби за економічну незалежність і становлення України як суверенної, демократичної, соціальної та правової держави. Монографія може бути корисною для науковців, політологів, державних службовців, аспірантів і докторантів, для всіх, хто цікавиться проблемами становлення економіки
України за роки незалежності.

№ 8 2014, стор. 145 - 146

Кількість переглядів: 190

Відомості про авторів

М. Й. Малік

завідувач відділенням ННЦ «Інститут аграрної економіки», доктор економічних наук, професор, академік НААН


О. М. Могильний

ректор Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, доктор економічних наук, професор

Creative Commons License

Стаття розповсюджується за ліцензією
Creative Commons Attribution 4.0 Міжнародна.